Залиште мене, бо той, кого я люблю, покликав мене,

І для мене Він відкрив знаки радості.

І Він пояснив мені тонкі значення,

З упевненістю, коли Він відкрив завісу.

Він дав мені пити, і я б пожертвував собою за того, хто дав мені пити.

Воістину, Богу належить те вино.

І він звільнив кайдани після випробування,

І обдарував мене всіма видами щедрості.

І в любові він прояснив мої наміри і мій стан,

З благочестям, він тримав мене подалі від докорів.

Мій час минув у знанні та благочесті,

І в загробному житті, до обителі постійності.

І коли провідник каравану повів мене,

До схилу чистоти, між Рамат.

Я відповів йому і не згинав своїх віжок

До наклепника або людей докору.

І досить для мене, що я біля дверей,

На порозі, до Дня Воскресіння.

Запитайте мене, бо любов - це моє мистецтво і мій стан,

І я став, о мій друже, слугою.

Ми були присутні з ними на вині Діні,

На яке дощило хмарами.

І в їхньому сп'янінні вони не свідчили про друге,

І між ними є знак від Господа.

Знак, що вказує на Його задоволення в кожну мить,

І вони не бояться наслідків його жалю.

Для них є рясні дари благодаті,

Завдяки яким вони досягли лідерства.

Можливо, з ними ми досягнемо обителі садів,

І Пророк поведе нас, лідерів шляху.

На Нього, нехай Аллах благословить кожну мить,

І Його родину, як голубка ранку співає.